Наукова школа електротехніки Харківського політехнічного інституту
Василь Михайлович Хрущов
Василь Михайлович Хрущов народився 3 травня 1882 року у Санкт-Петербурзі у сім’ї службовця. Його дитячі та юнацькі роки пройшли у Сибіру. Батько – засланець-поселенець — інженер, служив у Томську на залізниці, там же служила й мати Василя Михайловича. Батьки були неспроможні повністю забезпечити численну родину, тому Хрущову, з 14-річного віку, довелося працювати.
У 1901 році, після закінчення Томської гімназії з відзнакою, Василь Михайлович вступив до Томського технологічного інституту, який закінчив у 1908 році зі званням інженера-механіка. Навчання поєднував зі службою на залізниці: спочатку кочегаром потягу, потім — помічником машиніста та машиністом.
У 1912 році Василь Михайлович склав іспити на право очолити кафедру. За рекомендацією професора О. О. Потебні, Хрущов проходив стажування на кафедрі технічної електротехніки та динамо-машинобудування Дрезденської вищої технічної школи (1912-1914). Протягом стажування в Німеччині займався дослідженням полів динамо-машин постійного струму з додатковими полюсами. У «Известиях ТТИ» («Вістях ТТІ») опублікував свої роботи з теорії репульсійних двигунів і підготувався до захисту дисертації на тему «Теорія репульсійних двигунів», що відбулася 11 травня 1915 року. Після цього Хрущов отримав звання приват-доцента, а 1920 року — звання професора. У 1919 році був обраний директором Сибірських вищих жіночих курсів. У 1921 році Василь Михайлович перевівся на посаду професора Саратовського політехнічного інституту, а у 1923 році — обраний професором Харківського технологічного інституту. Від цього часу, протягом 18 років, його наукова та педагогічна діяльність протікала у Харкові.
У 1930 році Хрущов став професором Харківського електротехнічного інституту, де він був організатором та незмінним очільником кафедри передачі електричної енергії. За його керівництва кафедра передачі енергії стала провідною в інституті.
У 1933 році Василь Михайлович Хрущов отримав звання заслуженого професора, а в 1937 році йому було присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук без захисту дисертації. Від жовтня 1936 року до жовтня 1940 року Хрущов обіймав посаду заступника директора з навчальної та наукової роботи ХЕТІ.
Постановою Раднаркому СРСР від 13 жовтня 1938 року В. М. Хрущова було призначено членом Вищої атестаційної комісії Всесоюзного комітету у справах вищої школи, де був представником українських вчених.
У лютому 1939 року В. М. Хрущов був обраний дійсним членом Академії наук УРСР. Спільно з академіком Г. Ф. Проскурою Василь Михайлович енергійно береться за організацію, у складі установ Академії наук УРСР, нового Інституту енергетики, першим директором якого він і був призначений у жовтні 1939 року.
Від початку Другої світової війни академік В. М. Хрущов рішуче проводить зміну тематики Інституту енергетики Академії наук УРСР відповідно до потреб війни, успішно здійснює евакуацію інституту на схід та розгортання його на новому місці, докладаючи дуже багато сил та уваги збереженню висококваліфікованих наукових кадрів та акумулювання їх у Інституті енергетики. Раптова смерть застає Василя Михайловича Хрущова 9 травня 1941 року за творчою роботою на посаді директора Інституту енергетики.
Василь Михайлович Хрущов залишив багату наукову спадщину щодо вирішення значного кола електротехнічних питань.
