Наукова школа електротехніки Харківського політехнічного інституту
Володимир Григорович Данько
Данько Володимир Григорович народився у місті Челябінськ (Росія). Його батьки працювали на Челябінському тракторному заводі, до якого були відряджені з Харківського тракторного заводу для участі в налагодженні виробництва тракторів. У 1949 р. родина повернулась до Харкова.
1951 року Володимир Григорович вступив до Харківського авіаційного інституту, а 1957 року отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Інженер-механік авіамоторобудування».
У цей час на харківському заводі «Електроважмаш» йшла підготовка виробництва потужних турбогенераторів, гідрогенераторів та великих електричних машин для прокатних станків. Однією з проблем при їх створенні була необхідність забезпечення ефективного охолодження, що потребувало спеціалістів в області тепломасообміну та аеродинаміки. Тому В. Г. Данько, який вивчав ці дисципліни в авіаційному інституті, пішов працювати на завод «Електроважмаш» в спеціальне конструкторське бюро, де займався дослідженнями і розрахунками систем охолодження потужних електричних машин, а з часом, і тягових електродвигунів для тепловозів.
Як провідний спеціаліст брав участь у розробці турбогенераторів потужністю 200, 300 і 500 МВт. За його безпосередньої участі створені гідрогенератори, у тому числі капсульного типу, для Київської ГЕС, а також унікальні машини постійного струму для прокатних станів й вугільної промисловості. Він розробив перспективні методики розрахунку температурних полів в електричних машинах різноманітного призначення. Значний об’єм його дослідних робіт пов’язаний з розробкою кріогенного охолодження електричних машин з надпровідниковими обмотками. На базі виконаних досліджень у 1971 році захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні і експериментальні дослідження нагріву великих електричних машин».
Більше 25 років трудового життя Володимира Данька пов’язані з заводом «Електроважмаш», де він пройшов шлях від майстра в апаратному цеху, керівника групи в НДІ до директора НДІ заводу (1957-1983 рр.).
В 1970 р. Данько В. Г. у співавторстві отримав авторське свідоцтво на конструкцію електричної машини, що охолоджується рідким гелієм. Відповідно до цього патенту на заводі «Електроважмаш» був виготовлений діючий макет кріотурбогенератора потужністю 200 кВт. За сприяння академіка Б. І. Вєркіна дослідження цього кріотурбогенератора були організовані і проводились на базі фізико-технічного інституту низьких температур Академії наук України. За цей цикл робіт В. Г. Данько став лауреатом премії АН України ім. Г.Ф. Проскури в співавторстві з академіком НАНУ Г. Г. Счастливим та проф. О. І. Титком (1979 р.).
Наприкінці 1980-х років він займався розробкою і дослідженням лінійного електродвигуна для прискорення (при зльоті) і гальмуванні (при посадці) літаків. Цей лінійний двигун був виготовлений на Харківському електромеханічному заводі.
У 1990 році обґрунтував концепцію надпровідникової синхронної машини без феромагнітного осердя із зовнішнім надпровідниковим екраном й отримав експериментальне підтвердження її працездатності.
З 1983 року Володимир Григорович працює на науково-викладацькій роботі в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ») на посаді завідуючого кафедри загальної електротехніки.
Професор Данько В. Г. є багаторічним головою докторської спеціалізованої вченої ради при НТУ «ХПІ» за спеціальностями «Електричні машини і апарати» та «Техніка сильних електричних і магнітних полів», а також одним із засновників Міжнародного симпозіуму «Проблеми удосконалення електричних машин і апаратів. Теорія і практика (SIEMA)», який щорічно проходить у Харкові, починаючи з 2000 року. Член IEEE з 1991 року. Відзначений почесним знаком «Відмінник вищої школи».
Володимир Григорович підготував багато наукових кадрів вищої кваліфікації: 2 доктори та 9 кандидатів технічних наук.
Опублікував 190 наукових праць і методичних розробок, в тому числі 4 монографії і 3 навчальних посібника. Він є автором 62 авторських свідоцтв та патентів України і Росії на винаходи, одним із засновників і першим головним редактором науково-практичного журналу «Електротехніка і електромеханіка».
Понад усе цінує в людях порядність, яка стала його життєвим кредо.
