Ми відкриті для всіх і кожного, хто працює на ниві освіти, культури, науки та виробництва задля процвітання України
«Єдина картка читача ВНЗ м. Харкова» дає право власнику безкоштовно користуватися послугами бібліотек-учасниць проекту.
Видача картки здійснюється у центрі реєстрації (кімн. 31, тел.: 707-66-40)
Видача картки здійснюється у центрі реєстрації (кімн. 31, тел.: 707-66-40)










Перша Світова війна, Лютнева, а згодом Жовтнева революції, Громадянська війна — все це молода родина Мацюри пережила саме тут.
Новоспечений інженер залишає Харків і прямує за розподілом до міста Горький (нині Нижній Новгород, місто «Трудової Слави»). Близько року, поки дозволяє ситуація на фронті, працює на мотозаводі «Серп та молот». Влітку 1942 року разом із заводом евакуйований до Свердловської області до міста Ірбіт, де серед першопрохідників організує мотоциклетний завод. Самовіддано, цілодобово безперервно працює під час війни в тилу, постачаючи разом з іншими своїми колегами-заводчанами на фронт мотоцикли «Ірбіт», пізніше «Урал».

У вільний від роботи час Євген Антонович захоплювався полюванням та риболовлею, полюбляв подорожувати, спочатку мотоциклом «Ірбіт», потім автомобілем «Запорожець». Він багато читав, добре знав світову літературу, поезію. Пристрасно полюбляв поезію Маяковського та читав практично всі його вірші напам'ять. Під час домашніх свят грав на фортепіано, любив імпровізувати. Родина була музична, всі грали на фортепіано. Якщо у будинку були гості, грали по черзі: Євген Антонович, теща – Катерина Іванівна (уродженка Харкова), дружина Ірина Володимирівна. У будинку лунала класична та популярна музика, співали романси. 