Книги, согревающие сердца

Уильям Сомерсет Моэм «Бремя страстей человеческих»

«Одна из странных особенностей жизни заключается в том, что порой вы встречаетесь с кем-нибудь ежедневно на протяжении долгих месяцев, сходитесь так близко, что, кажется, уж не можете друг без друга жить, но вот наступает разлука и все идет по-прежнему, как ни в чем не бывало: дружба, без которой вы не могли обойтись, на поверку вам совсем и не нужна. Жизнь течет своим чередом, и вы даже не замечаете отсутствие друга».
С.  У.  Моэм «Бремя страстей человеческих»
Цитируется по изданию:
Моэм У. С. Бремя человеческих страстей : роман / У. С. Моэм ; пер. с англ.: Е. Голышева, Б. Изаков ; авт. предисл. Н. Михальская ; худож.: А. Озеревская, А. Яковлев. — Москва : Правда, 1991. — С. 592.

Роман Іваничук «Орда»

 
«О, нема страшнішої потвори, ніж донощик! Язик його гадючий: в ньому захована отрута, яку він вичавлює за гроші. Золото ж запановує над совістю, через нього вороги стають жорстокі, а друзі віроломні, через них зрада і підлість підглядають людину на кожному кроці…»
Р. І. Іваничук «Орда»
Цитується за виданням:
Іваничук Р. І. Орда / Р. І. Іваничук. — Київ : Укр. Центр духовн. культури, 1994. — С. 111.
 
 

Борис Пастернак «Доктор Живаго»

«…если бы дремлющего в человеке зверя можно было остановить угрозою, все равно, каталажки или загробного воздаяния, высшею эмблемой человечества был бы цирковой укротитель с хлыстом, а не жертвующий собою проповедник. Но в том-то и дело, что человека столетиями поднимала над животным и уносила ввысь не палка, а музыка: неотразимость безоружной истины, притягательность её примера…»
Б. Л. Пастернак «Доктор Живаго»
Цитируется по изданию: 
Пастернак Б. Л. Доктор Живаго : роман / Б. Л. Пастернак ; авт. предисл. Е. Б. Пастернак ; авт. послесл. В. М. Борисов. — Москва : Книжная палата, 1989. — (Популярная б-ка). — С. 43.

Издания Б. Л. Пастернака в фонде библиотеки


Михайло Стельмах «Чотири броди»

«Золоте Відродження змалювало людству мадонн. А хто змалював наших босоногих мадонн із сапкою в руках чи серпом на плечі та дитям біля персів, що знали не шовки, а лише нерівне, шорстке полотно? Ічи зрозуміють це ті, що вже не знатимуть полотна і полинового смутку давнини? Чи будуть довіку не як ношу, а як вдячність нести в душі свято і сум материнських очей і синівську вірність батькам, що шаблями вирубували новий час на чорних та ханських шляхах, щоб вони, ці шляхи, зосталися тільки полином пам'яті, а не шрамами сьогодення?..»
М. П. Стельмах «Чотири броди»
Цитується за виданням: 
Стельмах М. П. Чотири броди : роман / М. П. Стельмах. — Київ : Рад. письменник, 1979. — C. 8.

Остап Вишня «Про Степана Олійника»

«Позитивний гумор у гумористичній літературі — дуже цікаве явище, нове, своєрідне, воно розширює горизонти жанру сатири й гумору, дає йому нові шляхи, нові властивості. Багато ще потрібно нам боротися сатирою з ворогами зовнішніми. Чимало також доведеться нам вкласти енергії в боротьбу з рештками дрібновласницьких пережитків у побуті і в свідомості людей, та прийде ж час, що весь бур’ян викорчується на землі.

            Тоді як: гумору не буде, сміху?
            Ого, ще й який буде!
            Але це буде сміх стверджуючий, радісний, ясний, теплий...»

Остап Вишня «Про Степана Олійника»

Цитується за виданням:
Фейлетони, гуморески, усмішки, щоденникові записи / О. Вишня ; ред. І. О. Дзеверін ; упоряд., авт. передм. та прим. І. В. Зуб ; АН УРСР. — Київ : Наук. думка, 1984. — С. 357.
Пропонуємо Вашій увазі презентацію: «Моя зброя - сміх» (Український письменник Остап Вишня)

Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»
Цитується за виданням:
Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. : в 4 кн. — Київ, 2001. — Кн. 4 : Культурно-історична епоха модернізму. Пізній модернізм (1961–1991). Постмодерна література дев’яностих років. — С. 38–39.

Э. М. Ремарк «Три товарища»

«…Женщина — это вам не металлическая мебель; она — цветок. Она не хочет деловитости. Ей нужны солнечные, милые слова. Лучше говорить ей каждый день что-нибудь приятное, чем всю жизнь с угрюмым остервенением работать на нее…»
Э. М. Ремарк «Три товарища»
Цитируется по изданию:
Ремарк Э. М. Три товарища : роман : пер. с нем. / Э. М. Ремарк ; пер. И. Шрайбер ; худож. В. Вешапури. — Горький : Волго-Вятское кн. изд-во, 1990. — Гл. 7. — С. 71–72.

Издания Э. М. Ремарка в фонде библиотеки


Павло Загребельний «Роксолана»

«Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися з таким трудом здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя…»
Загребельний П. А. «Роксолана»
Цитується за виданням:
Загребельний П. А. Роксолана : роман / П. А. Загребельний ; ред. Н. Д. Олександренко. — Київ. : Дніпро, 1988. — C. 249.
 
 

Олесь Гончар «Собор»

«Дорожіть днем — ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе — хто іскрить! Знайте, що всі ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом ніякий володар, ніякий найбільший руйнач не переважить посліднього муляра… Зоставте ж слід…»
Олесь Гончар «Собор»
Цитується за виданням:
Гончар О. Т. Вибрані твори / Олесь Гончар. — Київ : Сакцент Плюс, 2004. — Гл. 25. — С. 495

Страницы