Книги, согревающие сердца

Николай Гоголь «Майская ночь, или Утопленница»

«Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь!»
Николай Гоголь «Майская ночь, или Утопленница»
 
Цитируется по изданию: Гоголь Н. В. Вечера на хуторе близ Диканьки : повести, изданные пасечником Рудым Паньком / Н. В. Гоголь ; [худож. М. Рикмане]. — Рига : Лиесма, 1983. — С. 57.
 

Олесь Гончар «Тронка»

«Малою стає планета, а людина велетнем стала. Вона може зруйнувати це небо, хоча й не може його створити знов. Спроможна спалити хмари, що ото рожевіють на сході, але знову не витворить їх. У владі людини — отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоч потім очистити їх вже ніколи не зможе… Але якщо може людина так багато, то під силу їй і припинити все це! Стоїмо на тому рубежі, коли планета, цей чудовий корабель людства, потребує захисту…»

Олесь Гончар «Тронка»

Цитується за виданням:
Гончар О. Т. Тронка ; Собор : романи / Олесь Гончар ; авт. передм. А. Г. Погрібний ; худож. В. Є. Перевальський. — Київ : Дніпро, 1992. — 688 с. — (Б-ка української класики «Дніпро»). — C. 354.
 

Загребельний П. А. «Європа 45»

«Мова... Мова — це душа народу. Найдорожче для людини — це думка, а вся солодкість думки — в рідній мові. Ворог може захопити територію. Він може сплюндрувати міста й села. Але доки живе душа народу — народ безсмертний. Вмирає душа — вмирає й народ. Без мови немає народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки. Чи не тому ворог зазіхає найперше на мову народу, який він хоче уярмити?»

Загребельний П. А. «Європа 45»

Цитується за виданням:
Загребельний П. А. Європа 45 : роман /  Павло Загребельний ; худож. І. І. Яхін. — Харків : Фоліо, 2003.  — С. 203. — (Література).

Твори Павла Загребельного з фонду бібліотеки


Валентин Чемерис «Ольвія»

«...життя — воно одне, яке б не було горьоване, а іншого не буде. А що зло… Так мусить же десь бути і добро. Бо для чого тоді боги засвітили білий світ? Для добра ж… Бо для зла й темрява годиться. Ось тільки не знаю, де воно, добро? А вірю: є добро, господине моя хороша, є. От і ти добра, виходить, таки є добро у світі. Є!».

В. Чемерис «Ольвія»

Цитується за виданням:

В. Л. Чемерис. Ольвія : [роман] / Валентин Чемерис. — Київ : Український Центр духовної культури, 1990. — С. 110. — (Український історичний роман).

Твори Валентина Чемериса з фонду бібліотеки 


Виктор Гюго «Человек, который смеется»

«Все мы слепы, каждый по-своему. Слеп скупец: он видит золото, но не видит богатства. Слеп расточитель: он видит начало, но не видит конца. Слепа кокетка: она не видит своих морщин. Слеп ученый: он не видит своего невежества. Слеп и честный человек, ибо не видит плута, слеп и плут, ибо не видит бога. А бог тоже слеп — в день сотворения мира он не увидел, как в его творение затесался дьявол. Да ведь и я слеп: говорю с вами и не замечаю, что вы глухи».

Виктор Гюго «Человек, который смеется»

Цитируется по изданию: Гюго В. Человек, который смеется : роман : [пер. с фр.] / Виктор Гюго ​; [худож. Н. Акиншин]. — Тула ​: Приокское кн. изд-во, 1989. — С. 291.

Издания Виктора Гюго в фонде библиотеки 


Гнат Хоткевич «Довбуш»

«Існують питання, котрих не повинен собі чоловік задавати, бо не зуміє, при всяких умовах не зуміє на них відповісти… Смисл буття… Скільки б ти не читав книжок; у яких би ти філософів не питався — ніщо тобі не поможе і смислу життя ти словом не оприділиш. І ніхто тобі його не вкаже, коли в тобі самому немає внутрішньої відповіді на те. А, властиво, не відповіді, а відсутності запиту.
Діти не запитують про смисл життя. Не тому, що вони малі й глупі, а тому, що відчувають той смисл у творчості всього свого організму, знають кожним новим атомом, що прийшов із повітря з диханням, із землі з ягодою вишні, з усміхом матері, сонячним променем, звуком польоту ластівки над заснулим озером.
Не питають про смисл життя і мудрі старики, особливо серед вас, селян. Та й з нашого брата я зустрічав таких… Ті теж не питають про смисл пройденого шляху, коли його було пройдено чесно, щиро. Жив, працював, віддавав кесарево кесареві, а Божіє Богу. Виховав і поженив дітей, діждався онуків — що ж іще? Благодарю тебе, Господа мого, що благ єси і дозволив мені мирно пройти стезю мою».

Гнат Хоткевич «Довбуш»

Цитується за виданням: Хоткевич Г. М. Довбуш : повість / Гнат Хоткевич. — Київ : Дніпро, 2004. — С. 137.

Микола Хвильовий «Повість про саніторійну зону»

«А людина — людиною, це — філософія сіренького дня: навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче. Це філософія світової «кобилки»: навіть геній, коли його вкусить несподівано блоха, враз забуває світові проблеми й думає тільки про маленьку блоху».
Микола Хвильовий «Повість про саніторійну зону»
 
Цитується за виданням: Хвильовий М. Г. Новели, оповідання «Повість про санаторійну зону». «Вальдшнепи». Роман. Поетичні твори. Памфлети / Микола Хвильовий. — Київ : Наук. думка, 1995. — С. 543. — (Б-ка української літератури. Новітня українська література).

Светлана Алексиевич «У войны не женское лицо…»

«Все, что мы знаем о женщине, лучше всего вмещается в слово «милосердие». Есть и другие слова — сестра, жена, друг и самое высокое — мать. Но разве не присутствует в их содержании и милосердие как суть, как назначение, как конечный смысл? Женщина дает жизнь, женщина оберегает жизнь, женщина и жизнь — синонимы».
 
Светлана Алексиевич «У войны не женское лицо…»

Цитируется по изданию:

Алексиевич С. А. У войны не женское лицо... / Светлана Алексиевич ; [авт. предисл. А. Адамович ; худож. В. П. Мастеров]. — Минск : Мастацкая лит., 1985. — С. 56.
 

Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти — людина»

Ти знаєш, що ти — людина
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
 
                  Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти — людина»
Цитується за виданням: 
Симоненко В. Берег чекань / Василь Симоненко. — Київ : Наук. думка, 2001. — C. 76.
                                        

Джон Бойтон Пристли «Они пришли к городу»

«Нам скажут, что человеческую натуру нельзя переделать. Это один из старейших предлогов, для того чтобы смотреть на все сложа руки. И это неправда. Человек меняется вот уж сколько тысячелетий. Но есть одно неизменное, чего нельзя ни убить в человеке снарядами и пулями, ни выколотить дубиной, ни выжечь каленым железом, — это вечное стремление и надежда переделать мир так, чтобы в нем жилось лучше. И на всем земном шаре, где только есть люди, эта надежда в них все крепнет. От нее светлеют лица, от нее голоса звучат громче и увереннее. Не всякий мужчина, не всякая женщина хотят верить в это светлое будущее, трудиться во имя него, жить ради него и, если понадобится, умереть за него. Но один человек здесь, другой — там, несколько — на одной улице, чуть больше — на другой, и смотришь — нас уже миллионы, нас громадные армии, которые могут построить десять тысяч новых городов».

Джон Бойтон Пристли «Они пришли к городу»

Цитируется по изданию: Пристли Д. Б. Избранное : в 2 т. Т. 1. Опасный поворот ; Ракитовая аллея ; Время и семья Конвей ; Таинственное происшествие в отеле «Гринфингерс» ; Когда мы женаты ; Они пришли к городу ; «Золотое руно» / Джон Бойнтон Пристли ; [авт. послесл., авт. коммент. В. Ворсобин ; пер. с англ.: В. Метальников [и др.] ; худож. О. Л. Лозовская]. — Москва : Искусство, 1987. — С. 541.

Издания Джона Бойтона Пристли в фонде библиотеки


Страницы