Книги, согревающие сердца

Іван Нечуй-Левицький «Хмари»

«Повний місяць дивився в синій, гладенький, як дзеркало, Дніпро. Небо було ясне й синє. На заході, над чорною смугою лісу й гір небо блищало дуже пізнім рум'яним вечором. Було ясно, як удень. На Братській церкві можна було читать золоті написи на стінах. Повітря було тихе, запашне. Здається, не тіло, а сама душа ним дихала. На серці ставало легко, на душі — спокійно. Розум засипав перед великою красою природи, зате ж прокидалась фантазія навіть в черствій, твердій душі. Співуча душа виливалась піснею по-солов'їному, поетична душа марила тисячею пишних картин. Душа любляча любила гарячіше, душа безщасна заспокоювала своє замучене серце. Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами й горами здавалась однією піснею, однією гармонією».

Іван Нечуй-Левицький «Хмари»

Цитується за виданням: Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім'я ; Хмари : повісті / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Наук. думка, 2001. — (Бібліотека школяра). — С. 160–161.

Видання Івана Нечуя-Левицького з фонду бібліотеки


Василь Ян «Чингисхан»

«Небо гневается на людей не за приношения, обильные или скудные, — ответил Чан Чунь. — Гневается небо и не за то, что ему приносят в жертву баранов или лошадей не черных, а рыжих, пегих или белых. Я также слышал ошибочные слова твоих шаманов, будто летом людям нельзя мыться в реках или стирать в воде одежды, катать войлоки или собирать грибы, — из-за всего этого будто бы небо очень гневается и посылает на землю грозу с молниями и громом… Вовсе не в этом состоит неуважение людей к небу, а в том, что люди творят много преступлений… Я, горный дикарь, читал в древних книгах, что из трех тысяч человеческих преступлений самое гнусное — непочтительность к своим родителям. Много раз я замечал в пути, что твои подданные недостаточно уважают своих родителей: сами объедаются на пиршествах, а старых отцов, матерей и дедов морят голодом. И вот за то, что бессердечные сыновья и дочери оскорбляют своих родителей, праведное небо обрушивается на людей, карая их молнией и громом».

Василь Ян «Чингисхан»

Цитируется по изданию: Ян В. Г. Чингисхан : ист. роман / В. Г. Ян. — Омск : Омское кн. изд-во, 1988. — С. 304.


Этель Лилиан Войнич «Овод»

«Я боюсь…
Чего?
Темноты. Иногда я просто не могу оставаться один ночью. Мне нужно, чтобы рядом со мной было живое существо…что-то осязаемое. Темнота, кромешная темнота вокруг… Нет, нет! Я боюсь не ада! Ад это детская игрушка. Меня страшит темнота внутренняя там нет ни плача, ни скрежета зубовного, а только тишина… мёртвая тишина....».

Этель Лилиан Войнич «Овод» 

Цитируется по изданию: Войнич Э. Л. Овод : роман : для средн. и старш. шк. возраста / Э. Л. Войнич ; пер. с англ. Н. Волжина ; худож. В. Савадов. — Киев : Веселка, 1986. — C. 135–136.

Издания Этель Лилиан Войнич в фонде библиотеки


Олександр Довженко «Щоденник»

«Бог в людині. Він є або немає. Але повна Його відсутність — се великий крок назад і вниз. В майбутньому люде прийдуть до Нього. Не до попа, звичайно, не до приходу. До божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного безрадісного будня».
Олександр Довженко «Щоденник»
 
Цитується за виданням: Довженко О. П. Зачарована Десна ; Оповідання ; Щоденник (1941–1956) / Олександр Довженко ; [ред. С. Л. Коба]. — Київ : Дніпро, 2001. — (Б-ка школяра). — С. 391.
 

Рэй Брэдбери «451° по Фаренгейту»

«Нет, нет, книги не выложат вам сразу всё, чего вам хочется. Ищите это сами всюду, где можно, — в старых граммофонных пластинках, в старых фильмах, в старых друзьях. Ищите это в окружающей вас природе, в самом себе. Книги — только одно из вместилищ, где мы храним то, что боимся забыть. В них нет никакой тайны, никакого волшебства. Волшебство лишь в том, что они говорят, в том, как они сшивают лоскутки вселенной в единое целое».
Рэй Брэдбери «451° по Фаренгейту»
 
Цитируется по изданию: Брэдбери Р. Память человечества / Рэй Брэдбери ; [сост. Р. Рыбкин ; пер. с англ. В. Ревич [и др.]. — Москва : Книга, 1982. — С. 71.

Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу»

«...тільки в дитинстві і є правда, тільки ним і варт міряти своє життя, і якщо ви зуміли не затоптати в собі ту дівчинку (того хлопчика що то стояв з патичком на вигоні, вражений жаскою, бо непід'ємною, над людські сили величною вогнянобарвною симфонією заходу), значить ваше життя не звихнулось, прокривуляло, хай як там трудно й болюче, за своїм власним руслом, значить, збулося, з чим вас і вітаю, і любов, леді й джентльмени, справдешня любов вона завжди зряча на схованого в іншому (іншій) хлопчика (і дівчинку: візьми мене то завжди: візьми мене з моїм дитинством...»

Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу» 

Цитується за виданням: Забужко О. Польові дослідження з українського сексу : роман / Оксана Забужко. — 3–тє вид., стер. — Київ : Факт, 2000. — С. 57.

Твори Оксани Забужко з фонду бібліотеки 


Іван Багряний «Сад Гетсиманський»

«Героїзм? Що таке героїзм! Героїзм — це велич, поезія, краса. Героїзм — це раптовий, величний, запаморочливий для інших, вчинок, це блиск раптової відваги, що захоплює людські серця доконанням неможливого. Це короткотривала напруга для досягнення ефекту, в свідомості, що він потім буде помножений і розписаний у всі кольори веселки людською фантазією. Героїзм — це пафос чину перед лицем світу і перед лицем приготованих лаврів, славословлень, квітів, золотих медалей і жіночої, чи дівочої любови, що складається на жертовник героям, як найдорогоцінніший дар, і що, може, єдина рухає тими героями, утримуючи їх в найвідповідальнішу хвилину від обернення в звичайного труса й нікчемність».

Іван Багряний «Сад Гетсиманський»

Цитується за виданням: Багряний І. П. Сад Гетсиманський : роман / Іван Багряний ; [ред. Н. Д. Олександренко ; авт. передм.: О. С. Гаврильченко, А. П. Коваленко]. — Київ : Дніпро, 1992. — С. 232.

Твори Івана Багряного з фонду бібліотеки 


Кобо Абэ «Женщина в песках»

«Жизнь не такая штука, чтобы прожить ее в утешении... Там своя жизнь, здесь — своя, и всегда кажется, что чужая жизнь слаще... Самое противное — думать: что, если жизнь вот так и будет идти?.. Что за жизнь? Этого ведь никто не знает... Эх, лучше быть по горло заваленным работой и не думать обо всем этом...»

Кобо Абэ «Женщина в песках»

Цитируется по изданию: Абэ Кобо. Женщина в песках : повести, рассказы. сцены / Кобо Абэ ; [пер. с яп., состав., авт. предисл. В. С. Гривнина]. — Москва : Наука, 1987. — С. 65.

​Японская литература в фонде библиотеки


Аркадий и Борис Стругацкие «Обитаемый остров»

 
«Странно устроен человек: если перед ним лестница, ему обязательно надо вскарабкаться на самый верх. На самом верху холодно, дуют очень вредные для здоровья сквозняки, падать оттуда смертельно, ступеньки скользкие, опасные, и ты отлично знаешь это, и все равно лезешь, карабкаешься язык на плечо. Вопреки обстоятельствам лезешь, вопреки любым советам лезешь, вопреки сопротивлению врагов лезешь, вопреки собственным инстинктам, здравому смыслу, предчувствиям — лезешь, лезешь, лезешь…»

Аркадий и Борис Стругацкие «Обитаемый остров»

Цитируется по изданию: Стругацкий А. Волны гасят ветер : [повести] / Аркадий Стругацкий, Борис Стругацкий. — [Томск] : Томское кн. изд-во, 1989. — C. 138.
 

Валентин Чемерис «Фортеця на Борисфені»

«Споконвіку на Україні немає єдності. Одні борються, щоб Україна була свобідною і сама собі жила, інші з шкур лізуть, аби ще більше ворогів на Україну привести. Невже ніколи між нами не буде спільноти? Невже українці не зберуться всі разом і не скажуть: годі! Походили в чужих ярмах, хочемо самі жити! І самі собою розпоряджатися, бо не ликом же шиті».
В. Чемерис «Фортеця на Борисфені»
Цитується за виданням:
В. Л. Чемерис. Фортеця на Борисфені : історичний роман / Валентин Чемерис ; худож. С. В. Кривенченко. — Харків : Фоліо, 2012. — (Історія України в романах). — С. 64.
 
 

Страницы