Выставка

       Пазиніч Станіслав Миколайович працює в Харківській державній академії дизайну і мистецтв штатним професором з 2003 року, а до цього майже п'ятнадцять років працював за сумісництвом. Талановита, широко освічена людина, вдумливий вчений і блискучий педагог, він відрізняється фантастичною працьовитістю, високою загальною і професійною культурою і водночас винятковою скромністю.
       Притаманна йому риса – це увага і шанобливе ставлення до людей, незалежно від того, чи це студент, чи колега, чи високо поставлений посадовець. Звідси – його душевність і постійне бажання приходити на допомогу тому, хто її потребує. Десятки й сотні людей, хто мав нагоду працювати чи навіть просто спілкуватися з Станіславом Миколайовичем, можуть посвідчити, що він завжди допоможе у тлумаченні чи у розв'язанні складної наукової проблеми, дасть слушну пораду у написанні дисертації чи то монографії, статті тощо. Широка наукова ерудиція і глибока філософська рефлексія різноманітних явищ дійсності дозволяють йому на рівних спілкуватись з фахівцями як природничих, соціально-гуманітарних наук, так і з представниками мистецтв і художньої еліти. Філософ не тільки за базовою освітою, а справдішній філософ за покликанням, він плідно працює над дослідженням і розв'язанням різноманітних проблем сучасності. Про це переконливо свідчить його творчий доробок, який складає майже 200 наукових і науково-методичних праць.
       Станіслав Миколайович народився 14 травня 1940 року в м. Лубни, Полтавської області в сім'ї офіцера Червоної армії. Ще з дитинства життя не зніжувало його. Батько загинув на фронті Великої Вітчизняної війни. Мама Анна Савелівна виховувала у сина кращі людські якості – доброзичливість і чесність, працьовитість і відповідальність за свої справи, постійне мотивування до знань, принциповості, а головне мама виховувала делікатне ставлення до людей, готовність допомогти їм будь в чому.
       Дідусь, Морозов Сава Дорофійович, освічена людина, прищеплював з дитинства любов до знань, до книги, прагнення прочитати все, що тільки доводилось знайти в небагатих післявоєнних шкільних і міських бібліотеках. Все це сприяло розвитку надійних передумов для формування ерудиції і світоглядних позицій хлопця. Він жваво цікавився багатьма проблемами, економив навіть на сніданках, купував, а потім з інтересом прочитував серйозні для його віку книжки. А сьогодні, на скільки мені відомо, особиста бібліотека Станіслава Миколайовича нараховує більше девяти тисяч книг. Він часто і щедро дарує свої книжки бібліотеці ХДАДМ.
       В 1957 році після закінчення десятого класу навчався в Кременчугському технічному училищі, а потім працював, в тому ж місті на автомобільному заводі. В 1959 році Станіслав призивається до лав Воєнно-морського флоту. Саме там хлопець всерйоз захопився філософією, це ж треба уявити собі, що він передплачував і читав кожну статтю в журналі "Вопросы философии", особливо студіював статті В. Асмуса, Б. Кедрова, П. Копніна, О.О.Зіновєва В. Кудіна та ін. Тому не випадково, а цілеспрямовано юнак вирішив вступати до філософського факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. І треба сказати, що він поступив з першого разу. А конкурс тоді був – 9 абітурієнтів на одне місце, адже того часу в СРСР було лише три філософських факультетів – в Москві, Ленінграді, Києві.
       В ті шестидесяті роки потепління це був не просто філософський факультет, а центр інтелектуальної думки. Блискуча плеяда видатних вчених і педагогів які фактично відпрацьовували на ньому принципово нову філософію гуманітарної освіти. Тому цілком зрозуміло, який глибокий слід залишили в душі студента С. Пазиніча висока наукова ерудиція, любов до своєї професії і блискучі педагогічні та особистісні якості Копніна П. В., Раєвського О.Н., Шинкарука В.І., Павлова В.Л., Кудіна В.О.Залєвського А.Д., Олексюка О.М., Марісової Л.І., Бичка І.В., Остряніна Д.Х., Танчера В.К. та ін. На факультеті постійно читали різноманітні навчальні курси такі видатні вчені як: Микола Амосов, Віктор Глушко, Василь Сухомлинський, Олександр Зіновієв, Валентин Асмус, Михайло Іовчук, Віктор Афанасьєв і багато інших. Їх імена і основоположний вплив на свій науковий, педагогічний і особистісний розвиток Станіслав Миколайович часто згадує з глибокою повагою і добросердною вдячністю.
       Студент С. Пазиніч відмінно навчався. Досить нагадати, що він був відзначений медаллю Міністерства вищої освіти СРСР за наукову студентську роботу. Але він не тільки відмінно вчився, а також активно займався хореографією, будучи постійним солістом знаменитого на всю Україну ансамблю "Молодість".
       По закінченні університету поїхав за призначенням до Харківського політехнічного інституту на кафедру філософії. Але через два роки знову повертається до КДУ ім.. Т.Г.Шевченка, на цей раз, в якості аспіранта. Успішно і достроково захищає дисертацію і повертається до ХПІ в якості старшого викладача, доцента кафедри філософії, а згодом і професора кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами. Саме на цій кафедрі максимальною мірою розкрився його організаторський, науковий і педагогічний талант. Багато сил і енергії Станіслав Миколайович поклав на розробку концепції та організацію підготовки на кафедрі студентів зі спеціальності "Психологія" та магістрів за спеціальностями "Адміністративний менеджмент" і "Педагогіка вищої школи". При цьому він читав на кафедрі кілька провідних дисциплін: "Філософія", "Логіка", "Педагогічна етика", "Логіка педагогічної діяльності", "Філософія управління", "Філософія освіти", "Філософські основи екології", "Педагогіка і психологія вищої школи". Він постійно здійснював керівництво виконанням випускних кваліфікаційних робіт магістрів, а також був науковим керівником аспірантів.
       Водночас він активно здійснює власні наукові дослідження у галузі, філософії, логіки, філософії освіти, філософії управління і професійної культури, філософії творчості. Це дало йому змогу тільки за час роботи на кафедрі опублікувати понад 60 глибоко змістовних наукових праць.
       З 2006 року на запрошення керівництва Харківської державної академії дизайну і мистецтв та за згодою НТУ "ХПІ" Станіслав Миколайович Пазиніч перейшов на постійну роботу професором академії, а згодом був обраний одноголосно Вченою радою завідувачем кафедри соціально-гуманітарних дисциплін. На мою думку, саме в нашій академії масштабно розкрився і продовжується розвиватися талант шановного професора С.Н.Пазиніча. За ці три роки Станіслав Миколайович організував і керує міжвузівським методологічним семінаром: "Філософія і сучасність". На основі роботи цього семінару заснував, у якості головного редактора та за підтримки керівництва ХДАДМ, міжнародний науково-теоретичний часопис "ФІЛОСОФІЯ І СУЧАСНІСТЬ", який виходить щоквартально. В 2008 році організував і успішно провів Першу Міжнародну науково-теоретичну конференцію: "СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ" в роботі якої прийняли участь представники дев'яти країн світу. Він і сам постійно приймає активну участь в роботі багатьох Міжнародних форумів, конгресів, конференцій. За три з лишком роки роботи в ХДАДМ професор Пазиніч С.М. підготував і видав два підручника, два навчальних посібника з грифом МОН України з філософії, а також в співавторстві з В.Г.Кременем та О.С.Пономарьовим перший в Україні цікавий і конче необхідний підручник "Філософія управління".
       Разом з тим Станіслав Миколайович, як чуйна і доброзичлива людина, завжди готовий допомогти і дійсно зараджує всім, хто звертається до нього за консультацією. Він постійно в роботі – пише підручники і навчально-методичні посібники, готує доповіді на різноманітні за філософським змістом наукові конференції чи виступи на засіданнях Вченої і Методичної рад академії. Він охоче консультує та вичитує дисертації аспірантів і здобувачів, займається організацією підготовки до видання чергового номеру журналу.
       Пропрацювавши понад 40 років у вищій школі, Станіслав Миколайович і сьогодні старається постійно вчитись: читає нові монографічні й журнальні наукові публікації, бере активну участь у наукових конференціях, ознайомлюється з новаціями педагогічного досвіду, сам експериментує з методикою подання студентам навчального матеріалу. Тому і невипадково, що його лекції завжди не тільки глибоко змістовні, а й цікаві за формою. Саме за творчий, креативний підхід до науки і навчального процесу студенти і аспіранти з великою повагою ставляться до нього як до науковця, педагога, професіонала і екстравагантної особистості. У зв'язку з ювілеєм високоповажного професора, члена-кореспондента АПН України Станіслава Миколайовича щиро бажаємо йому здоров'я, особистого щастя, творчого довголіття і нових плідних звершень у науковій і педагогічній діяльності.

Даниленко Віктор Якович.

Ректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв, доктор мистецтвознавства, професор.

Станіславе Миколайовичу, ми знаємо Вас як неперевершеного педагога-політехніка, фахівця і вченого, віртуоза філософської думки, чарівника слова і володаря студентських сердець, високо ерудовану особистість, чуйну і щиру людину. У нашому університеті Ви працюєте вже майже сорок років. За цей час близько сорока тисяч студентів мали щастя ознайомитися з основами професіоналізму й людяності у високому розумінні цих слів.

Станіслав Миколайович – філософ за покликанням. Це завдяки йому студентська молодь намагається пізнавати алгоритми мудрості, щоб мати уявлення про світ в цілому, про людину, її місце в цьому світі та усвідомлювати власний духовний світ – думки, ідеї, відчуття.

Широта його наукових інтересів дивує, його багато чисельні наукові роботи в різноманітних сферах об'єднує одна загальна особливість – наукова сумлінність найвищої проби, повне неприйняття імітації, підробки й гри в науку, неослабне, натхненне бажання і спроможність постійно вчитися. Його принцип життя, згідно якому він живе весь час – ніколи і нічого не просити у держави, розраховуючи лише на себе. Його славнозвісний афоризм знайомий багатьом: "Лебедіючий проханець і філософ – речі несумісні".

Роки промайнули як птахи в польоті. Але в пам'яті назавжди залишилися теплі спогади про нашу бурхливу студентську, натхненну цілеспрямованістю, барвисту філософську юність. А саме головне надбання, чим пишаємося і нині, так це те, що ми, молодь 60-х років минулого століття, увібрали в себе, добропорядність, безкорисливість дружніх стосунків, які закарбувалися так глибоко в наших серцях, що супроводжують наше життя і до тепер.

       Станислав Николаевич владеет чудесным даром "заряжать" хорошим настроением, позитивной энергией и оптимизмом даже на расстоянии.
       Удивительнейший человек! Наслаждается каждой минутой в этой жизни! Спешит жить, спешит радоваться сам неповторимой красотой жизни и побуждает к этому других.
       Дорогой Станислав Николаевич! Вы светлый человек.

Бог озолотив його прекрасними людськими якостями: виключно рідкісним аналітичним складом розуму, безмежною любов'ю до людей, багатоманітними інтересами в житті.
Мені імпонує його шляхетна делікатність, люб'язність, ввічливість, вишукане мистецтво компліментарності, дивовижна галантність, висока культура спілкування з людьми, енергетика закладена в цій яскравій людині, величезна закоханість в неосяжний світ живої природи. Одного разу я його запитала: "Станіславе Миколайовичу, а коли Ви це все встигаєте робити, адже Ви ще й займаєтесь медитацією, а взимку "моржуванням"? Відповідь була несподіваною і лапідарною: "Я сплю чотири, максимум п'ять години на добу".

Профессор Пазынич С. Н. на протяжении нескольких лет плодотворно сотрудничает с кафедрой ЮНЕСКО "Философия человеческого общения". При его вдохновляющем непосредственном участии выпущены два первых номера научно-теоретического журнала "Философия общения: философия, психология, социальная коммуникация".
Я не перестаю постоянно восхищаться его неизменной устремлённостью в будущее, переполненностью всевозможными благодатными идеями, любовью к родным, друзьям и близким, за что мы, его друзья, очень благодарны, и дарим ему, в свою очередь, глубокое чувство любви.

       Стас справжній моряк, адже моряк не стогне і не плаче, він мужній і надійний друг. І ось з тих пір наша дружба продовжується і до цього часу.
       Такі риси характеру Станіслава Миколайовича як мужність, чесність, порядність закоханість в науку і мистецтво виливаються в змістовні наукові праці і педагогічну майстерність. В них він розробляє новаторські ідеї логіки та філософії, досліджує проблеми феномену професійної культури та його місця у філософії освіти.
       Бажаю Вашій гармонійній родині барвистого, злагодженого в радощах і щасті життя.

Станислав Николаевич многое унаследовал генетически от своих родителей, развил и проявил эти качества в процессе обучения в школе, пребывания на срочной службе в Военно-морском Балтийском флоте, потом в Киевском государственном университете им. Т. Г. Шевченка, приобретая профессию философа-педагога.
Ныне, Станислав Николаевич известный философ, ученый, профессор, талантливый своими гуманистическими качествами ЧЕЛОВЕК. И счастливы все те, кто у него учился и учится сейчас, кто имеет возможность общаться с ним каждый день. СПАСИБО ТЕБЕ, НАСТОЯЩИЙ ДРУГ И КОЛЛЕГА, ЗА ТО, ЧТО ТЫ ЕСТЬ.

Знаю його не тільки як талановитого вченого і блискучого педагога, але і як неординарну особистість – людину щиросердну і променистої душі, потужної працездатності і високої іманентної культури. Мені імпонує його любов до художнього мистецтва, до класичної музики і хореографії, адже ще в студентські роки він був солістом ансамблю "Молодість". Не було жодного театру в Києві на сцені якого Стас не танцював: "Болеро" Ревеля, "чардаш", "полонез", "гопак", "мазурку", які він майстерно виконував і викликав бурхливі оплески глядачів.

Знаю Станислава Николаевича как рассудительного, мудрого, толерантного, бескорыстного, аккуратного во всем, беспристрастного и объективного, имеющего изысканный эстетический вкус бессребреника. Он не любит поддаваться лишним политическим эмоциям, но вместе с тем является неутомимым оптимистом-патриотом, всегда преисполненным жизненной энергии, с веселым и жизнеутверждающим характером, с умением ценить достоинство каждой личности и готовностью прийти на помощь в трудную минуту.

Станіслав Миколайович є справжнім інтелектуалом-мислителем. Йому притаманна моральнісна домінанта, іманентна психологічна спрямованість на педагогічну діяльність і щира любов до студентів, яку підробити чи удавати протягом тривалого часу, що вона є, практично неможливо, здатність бути цікавим для будь-якої аудиторії, здатність так спілкуватись з нею, що у кожного учасника складається враження, начебто професор спілкується саме з ним особисто. Працювати з ним як зі співавтором легко і приємно.
Така багатогранність може бути властива тільки справді талановитій людині.

Яркая неординарная личность, всесторонне талантливый человек, Вы, глубокоуважаемый Станислав Николаевич, являете собой пример истинного представителя национальной элиты. Высокий уровень Ваших научных исследований, Ваша чуткость и сердечность обеспечили Вам заслуженный авторитет и любовь всех, кто имеет счастье работать и общаться с Вами.
Мы уверены в успешном достижении Вами самых смелых жизненных целей, в осуществлении всех Ваших планов и надежд.

Як талановитий педагог і вчений Ви завжди підкреслювали значущість глибокого розуміння гуманітарних дисциплін, особливо філософії і своїми моральнісними та високими професійними якостями подавали приклад слухачам трепетного і натхненного ставлення до постійного набуття й поглиблення знань.
Бажаємо Вам, Станіславе Миколайовичу, міцного здоров'я, творчого довголіття, сімейного щастя, вдячних учнів, відданих та щирих друзів.