Дисертація (від лат. «dissertatio» — твір, обговорення, розсуд, доповідь) — наукова праця, яку підготовлено для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація). Як правило, дисертація включає висвітлення стану вивчення проблеми (огляд та аналіз), результати теоретичних та експериментальних досліджень автора, висновки та рекомендації. В дисертації з технічних наук окремим розділом подаються авторські розробки технології або технічних конструктивних рішень. Основні результати, викладені в дисертації, публікуються у вигляді автореферату.

Робота над дисертацією має свою специфіку і пов'язана з рішеннями досить складних завдань з широкого кола питань від вибору теми дисертаційного дослідження і формулювання назви самої дисертації, проведення наукових досліджень до остаточного оформлення її у вигляді самостійного кваліфікаційного наукової праці. Тому, починаючим дослідникам важливо знати не тільки правила підготовки окремих розділів дисертації, а й мати хоча б загальне уявлення про методологію наукової творчості.

Мета і завдання дослідження

Після формулювання наукової проблеми і доказу того, що та частина цієї проблеми, яка є темою дисертаційної роботи, ще не була розроблена та висвітлена в спеціальній літературі, формулюють мету роботи і завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети.

Мета дослідження — це поставлена кінцева мета, кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Вона повинна узгоджуватися з назвою дисертації і містити не тільки очікувані її результати, а й вказувати, на яких наукових передумовах вона базується, чим і як досягається (із залученням яких наукових гіпотез, ідей, явищ, законів та ін.). Небажано вживати такі формулювання мети дисертаційного дослідження, як: 'обґрунтування і дослідження наукових основ, принципів створення нових технологій...' або 'дослідження методів і засобів підвищення ефективності за рахунок вдосконалення...' та ін., без конкретизації наукових передумов, на яких базується досягнення поставленого завдання.

Між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв'язок. Поставленої мети обов'язково треба досягти. І неодмінно перевірити, чи чітко визначене досягнення мети у висновках.

Мета дисертації реалізується через конкретні завдання, які треба вирішити відповідно до цієї мети. Формулюючи мету, не слід вживати слова 'дослідження...', 'вивчення...', оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Завдання дослідження не повинні бути глобальними, такими, що претендують стати темами окремих дисертацій. Вони повинні ^працювати' на мету дисертації. Не слід захоплюватись їх кількістю, це призводить до громіздкості роботи й неповного їх вирішення. Треба ставити як прикладні, так і теоретичні завдання: уведення до наукового обігу нових понять, розкриття їх сутності і змісту, розробка критеріїв і показників оцінки ефективності, принципів, умов і факторів, експериментальна перевірка, підготовка методичних рекомендацій для їх використання на практиці і та ін.

Завдання дослідження формулюються у формі переліку дій: 'вивчити...', 'проаналізувати...', 'встановити..., вияснити..., обґрунтувати...' та ін. Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і підрозділів дисертаційної роботи. Це важливо і тому, що назви таких розділів дисертації мають відповідати конкретним завданням і результатам дослідження. Мети і завдань дослідження, а також головного результату треба обов'язково досягнути.

Про досягнення мети слід зазначити у висновках дисертації, про вирішення конкретних завдань дисертації засвідчити висновками до відповідних розділів дослідження.

Якщо мета і завдання дослідження сформульовані неточно, це свідчить про недостатнє осмислення здобувачем головного наукового результату, до якого він прагне. Крім того, фахівці (опоненти) не зможуть оцінити рівень досягнення здобувачем мети дисертації.

Які вимоги висуваються сьогодні до дисертацій?

У роботі обов'язково повинен міститися детальний і грунтовний огляд поточного стану справ: критичний аналіз існуючих способів вирішення даної задачі, результатів досліджень попередників з даної проблеми і т.д.

Дисертація повинна містити наукову новизну. Основою її змісту має бути принципово новий матеріал, що включає опис нових факторів, явищ і закономірностей, або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у зовсім іншому аспекті.

Результати роботи повинні мати практичну цінність і мати істотне значення для відповідної галузі. Вони повинні бути представлені так, щоб їх можна було застосувати на практиці і отримати від цього економічну або іншу вигоду. Якщо робота носить чисто теоретичний характер, то повинні бути дані рекомендації щодо використання результатів теоретичних досліджень.

Зміст дисертації має відповідати темі. Весь матеріал повинен бути присвячений темі роботи, досягненню поставленої мети й розв'язання поставлених завдань дисертації. Кількість висновків в дисертації має відповідати кількості поставлених завдань (і в ідеалі - представляти собою рішення цих задач). Невідповідності висновків поставленим завданням слід уникати.

У змістовній частині дисертації обов'язково повинні бути присутніми посилання на всі джерела, наведені у списку літератури.

Класична кандидатська дисертація (у вигляді рукопису), зазвичай, має наступну структуру: титульний лист, зміст, список умовних скорочень (якщо такі є), вступ, 4 розділи, висновок (може бути відсутнім), список літератури і додатки.

Введення і основні розділи

У вступі (3-6 сторінок) автор може обгрунтувати вибір теми дослідження, відобразити її актуальність, показати наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи.

Глава 1 (20-40 сторінок, має називатися відповідно до її змісту) являє собою огляд і аналіз літературних джерел по темі дослідження.

Глава 2 (8-12 сторінок, може називатися «Методи дослідження») зазвичай містить опис методик дослідження та контингенту досліджуваних. Досить докладно слід викласти організацію експерименту, описати методики, використовувану апаратуру, дати докладні відомості про випробовуваних.

Глава 3 (60-90 сторінок, може називатися «Результати дослідження») зазвичай являє собою виклад власних результатів дослідження. У ній часто розміщують таблиці з отриманими даними, малюнки, узагальнюючі або ілюструють результати, пояснення автора з приводу тих чи інших отриманих даних. Зазвичай, ця глава розбивається на параграфи, відповідно до логіки викладу матеріалу. Якщо дослідження занадто об'ємне (частіше в докторських дисертаціях) і виконано в кількох напрямках, виклад власних результатів займає 2 глави.

У розділі 4 (20-30 сторінок, може називатися «Обговорення результатів») зазвичай наводиться обговорення отриманих результатів. Воно переслідує дві задачі. По-перше, необхідно співвіднести отримані дані з результатами досліджень інших авторів, а по-друге, попередньо вивчивши сучасні наукові концепції, визначити - з позиції який з них можна пояснити Ваші дані.

У дисертаціях на здобуття наукового ступеню кандидата педагогічних наук, а також захищаються за двома спеціальностями, наводяться практичні рекомендації, формулюються виходячи з даних експерименту.

Програми

У додатки дисертації включають таблиці, які не увійшли в основний текст, схеми організації експерименту, іноді наводяться зразки анкет, тестів (якщо вони розроблені Вами) і т. д. Крім того, у додатки входять акти впровадження, авторські свідоцтва і т. д. Кожному розділу додатків присвоюється номер (1, 2, 3 і т. д.). Якщо додатки занадто об'ємні, вони можуть видаватися у вигляді окремого тому.

Аналогічну структуру має і докторська дисертація. Безумовно, до кандидатських і докторських дисертацій висуваються різні вимоги як по внеску в науку, так і за індивідуальною наукової зрілості. Докторська дисертація в діючій системі атестації наукових кадрів є науковою роботою найвищого рівня і припускає, що автор вже є зрілим науковим працівником, відомим своїми науковими досягненнями в певній галузі знань. Відповідно до кваліфікаційних вимог ВАК України, докторська дисертація повинна представляти собою велике наукове відкриття або відкривати новий науковий напрям. Тема дисертації повинна мати важливе народно-господарське, соціальне або культурне значення.

Оформлення дисертації

Досить складним і важливим моментом є правильне оформлення дисертації. Воно повинно відповідати вимогам, встановленим Міністерством освіти України. Потрібно дуже строго витримати всі вимоги.

Обсяг кандидатської дисертації (без урахування списку літератури, додатків, малюнків і таблиць) зазвичай становить 120-150 машинописних сторінок (1800 знаків на сторінці - 29-30 рядків, 62-64 знака в рядку).

Список літератури (зазвичай, не менш 100, не більше 600 джерел, в дисертаціях з технічних спеціальностей - менше) оформляється за поточним Держстандартом (див. додаток «Нормативно-регламентуюча документація»).

Ці вимоги ні в якій мірі не сковують ініціативу автора. Жорстко регламентовані лише вимоги до оформлення загальної характеристики роботи, таблиць та ілюстрацій, списку використаної літератури і до висновків. В іншому - здобувач сам має право вирішувати питання про композиційному побудові своєї дисертації. Важливо, щоб наведені дані були достовірні, а зміст відповідало критеріям, які висуваються до дисертації.

Ще одне з найважливіших вимог при проведенні атестації - публічність, тобто відкритість, доступність для всіх бажаючих брати участь в обговоренні матеріалів, що відносяться до подання, попередньої експертизи та захисту дисертації. Публічність захисту повинна підтвердити особистий внесок здобувача у наукову проблему або завдання, його наукову зрілість, здатність до самостійної наукової творчості.

Захист кандидатської та (або) докторської дисертації - визначальні етапи професійного зростання особистості кожного викладача вузу або наукового працівника галузевого інституту, академії. На шляху проходження цих етапів виникає багато питань методичного характеру і, зокрема, питань формування, написання, підготовки, оформлення і, нарешті, подання дисертаційної роботи до захисту у відповідності до критеріїв Вищої атестаційної комісії (ВАК) України.